Остеохондроз хребта – це захворювання, яке характеризується дегенеративно-дистрофічними змінами хребців та міжхребцевих дисків.
Вчені називають це захворювання «хворобою цивілізації», так як воно пов'язане з прямоходінням людини і все зростаючим навантаженням на хребет у сучасному світі. Зазвичай остеохондроз починає розвиватися у молоді 20-25 років.
Причини
Точна причина розвитку остеохондрозу хребта не встановлена. Фахівці вказують на фактори, що сприяють її розвитку.
Травматичний фактор. Постійні надлишкові навантаження (мікротравми) хребта сприяють прискореному зношування хребетних дисків. Антифізіологічні пози (робота у зігнутому положенні тривалий час, тривале перебування в одній позі) призводять до утворення підвивихів у міжхребцевих суглобах.
Патологія розвитку опорно-рухової системи. Плоскостопість, укорочення однієї ноги, люмбалізація хребця та інші подібні патології сприяють збільшенню навантаження на хребет і в результаті прискорюють дегенеративні процеси.
Віковий фактор. Розвиток остеохондрозу хребта багато лікарів відносять до проявів природного старіння організму людини.
Судинний фактор. Встановлено зв'язок між зниженням кровотоку (ішемічні процеси) та прискоренням патологічних процесів у хребті.
Чинник змін гормонального фону. Природні гормональні перебудови організму (вагітність, лактація, менопауза, клімакс) спричиняють посилення дегенеративних процесів.
Чинник ендокринно-гормональних захворювань. Розвитку остеохондрозу хребта сприяють такі хвороби, як ожиріння, цукровий діабет, мікседема (запальне ураження щитовидної залози) та інші.
Класифікація та симптоми
Симптоми залежить від локалізації патологічного процесу.
Остеохондроз шийного відділу хребта. У шийному відділі хребта розташовані кровоносні судини, які живлять головний мозок. При дегенеративних змінах цього відділу органи голови недостатньо постачаються кров'ю. Часто це призводить до порушень мозкового кровообігу.
Головним симптомом остеохондрозу хребта шийного відділу є біль голови. Такий біль зазвичай носить постійний характер, посилюється вранці та при рухах. Вона виникає в потилиці і віддає тім'яно-скроневу ділянку. Больовий синдром часто супроводжується запамороченням, миготінням перед очима «мушок», кольорових плям.
Крім того, нерідко защемлення нервів сприяє появі хворобливості шкіри голови, болю у горлі, шиї. Больовий синдром іноді захоплює руку, плече. Він може послаблюватися або посилюватися при поворотах голови або зміні положення тіла.
До ознак остеохондрозу шийного відділу хребта можна віднести:
- коливання артеріального тиску;
- дзвін у вухах, погіршення слуху;
- порушення зору;
- порушення координації рухів та ходи;
- захриплість або ослаблення голосу;
- руйнування зубів;
- хропіння під час сну.
Остеохондроз грудного відділу хребта. Прояви можуть бути різноманітними та залежать від локалізації хвороби, ступеня її виразності. Здавлювання нервових корінців грудного відділу призводить до міжреберної невралгії. Вона проявляється гострим болем у грудній клітці, яка стає більш інтенсивною при вдиху, деяких рухах, кашлі, сміху. Больовий синдром посилюється після тривалого перебування людини в одній позі або фізичних навантажень. Остеохондроз грудного відділу хребта часто буває причиною захворювань шлунка, легенів, серця та інших органів людини.
Остеохондроз поперекового відділу хребта. Часто вражає людей, які тривалий час проводять за сидячою роботою (шофера, що працюють за комп'ютером).
Симптомом остеохондрозу хребта поперекового відділу є болючого характеру, яка посилюється при різких рухах (підняття тяжкості, чхання, кашель) і довгому перебуванні в одній позі. Після зігнутої пози хворому важко розпрямити спину, іноді сильний біль заважає навіть поворухнутися. Біль значно зменшується у горизонтальному положенні тіла. Полегшення приносить сидіння навпочіпки або лежання на здоровому боці.
Больовий синдром при остеохондрозі поперекового відділу хребта часто локалізується в попереку, віддаючи в ноги, криж, часто в органи малого тазу. Перевантаження м'язів хребта внаслідок незручного руху, підняття тяжкості викликає простріл у спині. Поперековий остеохондроз хребта часто проявляється порушенням чутливості, онімінням у ділянці болю. У хворого може з'явитися почуття поколювання, «бігання мурашок». Нерідко до симптомів додається спазм артерій стоп, зниження температури шкіри на ногах, мерзлякуватість ніг. У деяких хворих бувають сухість та лущення шкіри, порушення потовиділення.
Якщо ви вважаєте, що у вас остеохондроз хребта і характерні для цього захворювання симптоми, вам слід звернутися за консультацією до ортопеда або терапевта.
Лікування
Терапія цього захворювання спрямовано усунення болю, відновлення функцій хребта, попередження розвитку дистрофічних патологій у хребті.
Тривалість лікування остеохондрозу хребта залежить від тяжкості хвороби, віку пацієнта та способів лікування.
У комплексному лікуванні захворювання застосовують такі методи терапії.
- Лікувальна фізкультура. Є одним із основних методів лікування остеохондрозу. Лікувальна фізкультура включає суглобову гімнастику і вправи на реабілітаційному обладнанні. Її результатом стає нормалізація живлення міжхребцевих дисків, обміну речовин, формування правильного м'язового корсета та зменшення навантаження на хребет.
- Фізіотерапія. Цей метод використовує на лікування вплив на організм лазера, ультразвуку, магнітного поля, струмів низької частоти. Завдяки застосуванню фізіотерапії значно скорочується тривалість лікування, підвищується його ефективність.
- Масаж. Ефективний метод зі зняттям м'язових болів, напруги, поліпшення кровообігу, загального зміцнення організму.
- Мануальна терапія. Даний метод лікування остеохондрозу хребта дає можливість відновити нормальну рухливість органів, покращити кровопостачання, лімфоциркуляцію, запобігти загостренню хвороби.
- Тракція (витяжка) хребта. За допомогою спеціального обладнання збільшують міжхребцеві простори. Це сприяє відновленню правильної форми хребта, усунення болю.
- Рефлексотерапія. Полягає у впливі спеціальними прийомами на акупунктурні точки та рефлексогенні зони людського тіла.
Хірургічне лікування остеохондрозу хребта проводять при неефективності консервативної терапії або за спеціальними показаннями. Обсяг хірургічного втручання залежить від ступеня ураження та симптомів хвороби.